Вітаю всіх зайшли!
Гітарні примочки-перевантаження можна класифікувати за ступенем спотворень-починаючи від легких овердрайвів, що дають практично чистий, але злегка довантажений звук, закінчуючи «злими» хайгейновими-дистошенами. Представлена в статті примочка відноситься скоріше до другого класу і стане в нагоді всім любителям музики важче, адже з її допомогою можна отримати важкий, щільний, але в тому ж час дуже читається звук, що не прагне вилитися в кашу з нот. Назва примочки-krank distortus maximus, її можна знайти в продажу в магазинах, проте набагато вигідніше за ціною зібрати своїми руками і не переплачувати за бренд, тим більше що різниця в звуці, при правильній збірці схеми, буде прагнути до нуля. Схема має ряд цікавих особливостей-по-перше, в ній міститься повноцінний трьох-смуговий темброблок, що дозволяє налаштовувати відтінок звуку на будь-який смак і колір; і по-друге, сама схемотехніка, дещо відрізняється від рядових транзисторних примочок. Якщо зазвичай обмеження сигналу створюється за допомогою пари окремо встановлених діодів, то в даній схемі обмеження відбувається шляхом перевантаження мікросхеми lm386. Тим часом, lm386-звичайна мікросхема-звуковий малопотужний підсилювач, часто використовується в портативній техніці або комп’ютерних колонках. Різниці в принципі роботи немає-сигнал все так же просто обмежується по амплітуді, проте саме схемотехнічне рішення цікаво. Схема представлена нижче.
На вході стоїть підсилювальний каскад на транзисторі q1, що збільшує амплітуду сигналу до такої міри, щоб вхід lm386 значно перевантажувався. Використовувати тут можна більшість малопотужних npn транзисторів, від bc547 до 2n3904, найкраще підійдуть екземпляри з великим коефіцієнтом посилення. Автор пробував ставити вітчизняні кт3102, за його словами, з ними звук стає м’якше. Різниця цілком очевидна, адже каскад працює не як емітерний повторювач, а як підсилювальний, тобто вже буде вносити свої невеликі спотворення в сигнал. У бази транзистора варто розділовий конденсатор 4,7 нф, що є досить невеликим значенням в даному випадку, отже звук на виході буде мізерний на бубонячі низькі частоти. У деяких випадках це може бути актуально, а в деяких навпаки, тому з ємністю можна експериментувати в бік збільшення. Далі слід регулятор «gain» — рівень посилення, в даному випадку він просто дозволяє варіювати амплітуду сигналу на вході lm386. Далі за схемою слід сама lm386, даний мікросхеми випускаються з різними індексами, в даному випадку підійде саме «n-3». На її виході вже сформований перевантажений сигнал потрапляє в самий звичайний пасивний темброблок, що дозволяє регулювати рівень високих, низьких, середніх частот. Для того, щоб регулювання працювали адекватно, варто строго дотримуватися зазначені номінали. На виході стоїть звичайний регулятор гучності — для нього рекомендується використовувати потенціометр з логарифмічною характеристикою.
Будь — яку гітарну примочку використовують з байпасом-спеціальною схемою обходу ефекту, що дозволяє одним натисканням включати і вимикати ефект. Найбільш простий і в той же час» правильний «тип байпаса, так званий» true bypass», однак для його реалізації потрібно кнопка з трьома групами контактів. З огляду на, що знайти їх найближчих магазинах не завжди реально, користуються популярністю і інші типи обходів, в тому числі і на реле. На наведеній нижче схемі представлений той же krank distortus maximus, тільки з доданим обходом. Для перемикання використовується кнопка з двома групами контактів-одна включає і вимикає світлодіод індикації, а друга — обмотку реле. Реле ж, в свою чергу, повинно мати як мінімум дві групи перемикаючих контактів-одну для комутації вхідного гнізда, і одну для вихідного. Байпас на реле має місце бути, однак він не дуже практичний: адже сам корпус реле займає досить багато місця і його ще потрібно постаратися вмістити в корпусі разом з основною платою.
Сама ж схема krank distortus maximus збирається на друкованій платі, архів з якої можна завантажити в кінці статті. Плата «все в одному» -на ній стоять і потенціометри, і гнізда входу-виходу, і кнопка, і реле. Для того, щоб плата в подальшому змогла поміститися в корпус, гнізда входу-виходу неї впаюються на жорстких висновках, а як би висять в повітрі не невеликих відрізка проводу. Можна використовувати гнізда з внутрішньої гайкою — тоді цієї проблеми зовсім можна уникнути. Вид зібраної плати представлений нижче. Потенціометри на 1 мом взяті великі-ролі це не грає, просто такі були в наявності. Тому в архіві знаходяться дві плати, одна з яких підходить для установки великих потенціометрів, друга для звичайних (15 мм між крайніми висновками). Потенціометри «висять» на жорстких зволікання, при їх монтажі важливо точно дотримуватися висоту установки над платою.
Готова плата встановлюється в корпус, в даному випадку ідеально підійде gainta bo23. Корпус не тільки служить для механічного захисту плати, але і екранує її від електромагнітних наведень, з цієї причини корпус потрібно з’єднати з мінусом схеми.
Передня панель, та й весь корпус цілком при бажанні як завгодно декорується, в найпростішому випадку можна просто підписати всі органи управління маркером. Таким чином, вийшла відмінна примочка для гри в важких стилях. Вдалої збірки!
Джерело (source)
